Як відомо, “проти брухту немає прийому… якщо немає іншого брухту” – у контексті сучасного використання психоделіків ця фраза видається особливо актуальною. За останні роки в науковій літературі з’явилося чимало профільних робіт, результати яких свідчать про досить широкий потенціал застосування цих сполук. Водночас проблема наркотичної залежності поступово стає однією з чільних в охороні здоров’я більшості країн – досить згадати опіоїдну кризу в США, яка забрала за останній рік щонайменше 100 тисяч життів.
Для сучасної фармакології деякі психоделіки видаються багатообіцяючим напрямком, передусім через вищий профіль безпеки (якщо порівнювати з традиційною терапією) та надзвичайно низький рівень смертності (фактично, він прагне до нуля), поряд із відсутністю ризиків виникнення фізичної залежності.
Наявні нині дані свідчать про те, що ці сполуки можуть сприяти одужанню в разі проблем із наркотиками завдяки різноспрямованим терапевтичним механізмам, що включають у себе як прямий фармакологічний вплив, так і глибокий духовно-містичний досвід та/або психотерапевтичний аналіз. Крім потенційних трансцендентальних переживань, які досить складно оцінити об’єктивно, прийом низки психоделіків також може супроводжуватися активно досліджуваним ефектом “afterglow” – феноменом залишкових позитивних відчуттів, які спостерігаються протягом певного часового проміжку.
У світлі настільки широкого і багатогранного впливу розвиток психоделічної терапії залишався лише питанням часу. Так, згідно з опублікованою місяць тому роботою вчених з Канади, вживання психоделіків було асоційоване з істотним зменшенням пристрасті до алкоголю (43,8%), кокаїну (42,5%) і антидепресантів (42,4%). Варто зазначити, що дані отримано шляхом проведення спеціального опитування (n=1639), а найпоширенішими причинами відмови від речовин називалися відчуття взаємозв’язку з природою, самим собою та іншими людьми.
Куди більш репрезентативною можна назвати роботу, проведену на базі національних джерел (NSDUH) у США: були проаналізовані дані щорічних обстежень 214 505 осіб, з яких виключали військовослужбовців, безхатченків і засуджених осіб. З’ясувалося, що навіть одноразове вживання псилоцибіну (в будь-який час життя) пов’язане з достовірним зниженням ризику виникнення опіоїдної залежності в майбутньому. Важливо розуміти, що подібні статистичні кореляції служать виключно першим кроком для формування повноцінних клінічних досліджень і не можуть трактуватися як керівництво до дії.
Схожі результати спостерігалися і в серії інших звітів: анонімне опитування учасників (n=343) з попередньою алкогольною залежністю до пережитого психоделічного досвіду продемонструвало вищу ефективність LSD-25 (38%) або псилоцибіну (36%), а дослідження осіб, які вживають, різної етнічної приналежності також підтвердило вищезазначені тези.
Зазначимо, що більшість результатів отримано не в клінічних умовах, а причинно-наслідкові зв’язки ще тільки належить встановити. Також з огляду на правовий статус психоделіків, імовірно, подальший вектор розвитку буде спрямований на створення психопластогенів. Однак сам факт їхнього можливого застосування і повсюдного вивчення – величезний крок уперед не тільки для наркології, а й для світової науки загалом.
