У попередніх частинах ми розповідали про ризик виникнення психозів і зниження когнітивних функцій під час вживання канабісу. Однак сьогоднішня тема належить до розряду тих проблем, про які нерідко повідомляють самі любителі MJ, тоді як у медіа-просторі це згадується дещо рідше.
Традиційно, почнемо з термінології. Еректильною дисфункцією (ЕД) заведено вважати нездатність досягнення/підтримання ерекції, достатньої для здійснення статевого акту, що спостерігається протягом 3 місяців і більше. Причини цієї патології досить багатогранні, проте їх можна розділити на дві великі групи: органічні (різні захворювання) і психогенні (“від нервів”).
Як відомо , за певних стимулів відбувається активація парасимпатичної нервової системи, за нею слідує вивільнення оксиду азоту (NO) і накопичення цГМФ, що призводить до заповнення артеріальною кров’ю кавернозних тіл та стискання венул (блок відтоку крові) – фаза туменсенції, тобто ерегованого стану. Потім настає секреція, викид сперми в уретру та еякуляція. Весь цей процес регулюється і на периферичному, і центральному рівні, де в останньому особлива роль відводиться гіпоталамусу з особливою групою його нейронів – паравентрикулярним ядрам. Але до чого тут канабіс?
На початку і в середині нульових було показано, що широко поширені канабіноїдні рецептори виявилися як і в тих самих ядрах гіпоталамуса, що беруть участь у центральній регуляції ерекції, так і в кавернозному тілі, яке є периферичним компонентом. Іншими словами, вивчення взаємозв’язку канабісу та ерекції залишалося лише питанням часу. Однак сучасні дослідження демонструють досить суперечливі дані, що багато в чому зумовлено недостатнім розумінням усіх механізмів канабіноїдної системи.
Так, під час великого мета-аналізу (об’єднання результатів кількох досліджень) було отримано результати, що свідчать про чотириразове збільшення ймовірності ЕД у споживачів MJ. Однак варто зазначити, що підсумкові показники вийшли неоднорідними і не можуть інтерпретуватися прямолінійно. Залишається незрозумілим, який саме компонент ЕД зачіпається більше: психогенний, за якого може спостерігатися позитивний і негативний вплив однаковою мірою, або ж органічний, пов’язаний з передбачуваним порушенням ендотеліальної функції.
Водночас інші роботи говорять або про відсутність значущих змін, або про короткостроковий рівень підвищення лібідо, загальної задоволеності статевим актом, а також поліпшенням сексуальної активності за наявності депресії/тривожних розладів/болі , які усувають прийомом канабісу. Часто самі любителі MJ стверджують, що відзначають у себе зниження статевого потягу під час хронічного вживання і труднощі досягнення оргазму, але за рідкісних епізодів прийому речовини ситуація може виявитися протилежною.
Наразі вплив канабісу на сексуальні функції у чоловіків можна оцінити як парадоксальний. З одного боку – існують непрямі підтвердження і результати, отримані на тваринних моделях, які свідчать про негативний вплив на ерекцію, а з іншого – відзначають і позитивні спостереження, пов’язані, в основному, з поліпшенням психоемоційної сфери. Залишається тільки чекати масштабних досліджень і з обережністю підходити чоловічій частині населення до питання тривалого вживання канабісу.
