Представники антинаркотичного лобі часто люблять заявляти максимально негативні тези, спрямовані на дискредитацію канабісу в очах суспільства. Наприклад, часто йдеться про підвищений ризик психозу у споживачів MJ. Мовляв, якщо ти куриш, то в тебе почнеться психоз і ти збожеволієш. Але чи так це насправді?
Для початку важливо зрозуміти, що ж таке психоз. Строго кажучи, це навіть не діагноз, а лише термін для позначення певного (психотичного) рівня порушень психіки. Він супроводжується сильним спотворенням усвідомлення реальності та неадекватною реакцією на те, що відбувається, що проявляється низкою розладів: галюцинації, маревне мислення, порушена свідомість, рухово-вольові дисфункції тощо. Якщо простіше, то найкращий приклад – це білочка в алкоголіків. Або ж ЛСД-трип, що являє собою, по суті, всі стадії психозу.
Далі, про два найпростіші закони фармакології і важливу деталь.
Перший – якщо у речовини немає побічних ефектів, значить, вона не діє. Другий – все є отрута і все є ліки, різниця лише в дозі. До речі, той самий парацетамол або ібупрофен, відкриті понад 70 років тому, все ще вивчаються, хоча їхні механізми цілком зрозумілі. Ендоканабіноїдну ж систему (eCB) людини почали досліджувати тільки наприкінці ХХ століття й активно нею займаються зараз, але до розуміння хоча б 10% теми нам ще дуже далеко.
Отже, тримаємо в голові все вищесказане і звертаємося до науки. Взаємозв’язок між психозами та канабісом справді існує. Ба більше, є навіть дослідження, що підтверджують ризик виникнення психічних порушень у хронічних споживачів. Однак і в науковому світі діє закон заголовків і прев’ю, що продають. Якщо уважніше ознайомитися з роботами, то стає зрозуміло, що не все так однозначно.
По-перше, канабіс діє на всіх людей по-різному. З чим це пов’язано, ще тільки належить з’ясувати, але переважна більшість споживачів не стикається з жодними психічними порушеннями.
По-друге, вживання канабісу особами, які мають генетичну схильність або сімейний анамнез (історію) психічних захворювань, дійсно може призвести до розвитку гострих станів.
По-третє, частота появи психозу підвищується, якщо людина починає активно курити в підлітковому віці. Також зазначається, що чим вище дозування, тим більша ймовірність небажаних ефектів.
Повертаючись до законів фармакології, варто зазначити, що часте і безконтрольне вживання будь-якої речовини може призвести до наслідків. Особлива увага приділяється особам, які мають порушення психіки і вони справді перебувають у групі ризику. Однак це лише свідчить про необхідність лікування і профілактики, але аж ніяк не про те, що канабіс сам по собі викликає у всіх психоз.
Також перші негативні дані було отримано на пацієнтах із шизофренією, що вже не можна інтерпретувати на звичайних людей. Крім того, делікатно пропускається тютюн, який аналогічно підвищує ризик психозів, як і алкоголь – найчастіша причина порушень. А взагалі, щоб “дійти до психозу”, потрібно мати сукупність певних факторів, серед яких MJ – лише крапля в морі.
Підбиваючи підсумок, можна сказати, що сучасні наукові роботи щодо канабісу призначені тільки для фахівців і не можуть трактуватися однозначно. Робити висновки лише на основі заголовків досліджень, щонайменше, нерозумно. Потенційна користь від канабісу в інших аспектах здоров’я нікуди не зникла і позитивні ефекти все ще превалюють над можливими негативними явищами.
Залишається лише одне – максимально об’єктивно продовжувати вивчення.
Хочу еще раз виразить вам мое почтение и уважение. Я все понимаю по Украински,но писать на вашу мову не смею,так как много забыл,а коверкать мову не хочу. Дякую и желаю творческих успехйв.