За останні роки психоделіки знову подарували надію та окреслили перспективний в питанні вивчення мозку та його функціональних особливостей. Однак будь-які речовини подібної групи мають низку істотних недоліків, один з яких – безпосередньо сам спектр ефектів, які вони надають.
Попри, загалом, позитивний вплив психоделіків на головний мозок, вони здатні викликати патологічні відхилення відчуттів і сприйняття: від сенестопатій і змін чутливості до галюцинацій та ілюзій, що є вкрай серйозною перешкодою для їхнього широкого медичного застосування. Іншими словами, потенційно корисні властивості речовин губляться на тлі виражених психотропних властивостей.
З цією метою багато вчених розробляють препарати, засновані на базових компонентах низки психоделічних речовин, проте позбавлені тих самих ефектів. У 2018 році для позначення нової фармакологічної групи було введено термін “психопластоген”, що походить від поєднання трьох грецьких коренів: psych – розум, plast – формований, gen – такий, що продукує.
Надзвичайна здатність психоделіків вкрай сильно і швидко видозмінювати структурно-функціональні особливості нейронів, навіть після одноразового введення, лягла в основу вивчення їх застосування з метою стимулювального впливу на явище нейропластичності. Останнє являє собою сукупність усіх процесів головного мозку, спрямованих на реорганізацію, зростання і перебудову нейронних шляхів, що дає змогу, наприклад, дитині осягати світ і вивчати нову інформацію або швидко відновлюватися після травми.
Традиційно вважається, що здатність до нейропластичності з роками різко знижується. Раніше нейробіологи називали приблизний вік, що позначає якийсь рубіж у 30-35 років, проте нині цю гіпотезу намагаються оскаржити. Проте в основі низки нейродегенеративних захворювань і психіатричних розладів лежить саме умовна атрофія і порушення роботи кортикальних (що належати до кори мозку) нейронів і безлічі інших, тобто процес, зворотний нейропластичності.
Сучасні дослідження наочно демонструють разючу здатність молекул психоделіків сприятливо впливати на роботу нервової системи та стимулювати реорганізацію/зростання нових клітин, що зумовлює величезну кількість терапевтичних мішеней для створення нових ліків. Нині на основі компонентів ЛСД, ДМТ і псилоцибіну активно проводять клінічні випробування створених експериментальних препаратів, так само як і використовують молекули МДМА, кетаміну та ібогаїну, що традиційно належать до інших класів речовин.
Розробка і широке поширення психопластогенів – речовин, що не виявляють основних психоактивних властивостей, але мають при цьому аналогічний сприятливий вплив на організм, може виявитися справжньою революцією у світі фармакології та медицини в цілому. Відсутність наркотичного компонента дасть змогу уникнути величезної низки юридичних і соціальних проблем, пов’язаних із рекреаційним використанням цих речовин і, можливо, допоможе відкрити нові, досі небачені перспективи в науці.
