Виключення кокаїну – не перша зміна, внесена в рецептуру напою. Колись кола містила в собі й алкоголь, проте склад довелося видозмінити через введення “сухого закону”. Зміна складу не завадила напою стати надалі неофіційним символом США.
Для напою, що завоював популярність, існувала загроза: наприкінці 19 століття власники компанії були стурбовані зростаючою популярністю кокаїну в Європі. Збільшення поставок на європейський континент ставило під загрозу існування коли, оскільки Coca-Сola не володіла жодною фермою, що видобуває листя коки. Будь-який інший покупець міг запропонувати перуанцям, яким належали ферми, вигіднішу ціну, і залишити колу без ключового інгредієнта.
Рішення з’явилося несподівано: на початку 20 століття з’явився рух, який пов’язав кокаїн зі злочинністю. В умах населення південних штатів, де процвітали расистські настрої, це сформувало такий взаємозв’язок: кокаїн стає каталізатором скоєння злочинів для афроамериканського населення штату.
Тоді Coca-Cola належала Ейза Кендлеру. Власник компанії ухвалив рішення про повне виключення кокаїну зі складу напою, однак для нього було принципово важливо залишити в складі ароматизатор з листя коки, і тому громадськості було оголошено, що для виробництва коли буде використано тільки декокаїнізоване листя.
Для запуску подібних процесів був необхідний новаторський підхід, і тому 1903 року компанія почала працювати з німецьким хіміком, доктором Луї Шефером. Саме він став засновником Maywood Chemical Works – єдиної компанії в США, яка донині має ліцензію на виробництво кокаїну.
У 1914 році американська влада обмежила використання кокаїну з медичною метою, а вже до 1921 року ввезення листя коки було повністю заборонено. Але закон містив у собі розділ, що дозволяє використання “декокаїнізованого листя коки або препаратів, виготовлених із нього, або будь-яких інших препаратів листя коки, що не містять кокаїну”.
Однією з двох компаній, які отримали дозвіл на ввезення листя коки, була Maywood Chemical Works. У наступних редакціях закону лазівка для Coca-Cola зберігалася. Цікаво, що коли 1930 року прямі конкуренти компанії, SB Penick Company, намагалися отримати дозвіл на купівлю ароматизаторів листя коки, Гаррі Анслінгер, голова федерального бюро з боротьби з наркотиками, відмовив їм.
У 1959 році Maywood була куплена компанією Stepan Chemicals, якій належить сьогодні – невеликий завод цієї компанії, розташованої в Нью-Джерсі, може щорічно виробляти кокаїн на більш ніж 200 мільйонів доларів.
Кокаїн, вироблений у Мейвуді, не спалюють під контролем спецслужб, як можна було б припустити – натомість його відправляють у Mallinckrodt Pharmaceuticals. Ця компанія є виробником спеціалізованих фармацевтичних препаратів.
Mallinckrodt Pharmaceuticals використовує кокаїн для виготовлення знеболювальних препаратів і місцевого анестетика, який застосовують стоматологи. Гідрокодон, гідроморфон, оксикодон, гідрохлорид кокаїну – все це можна знайти на сайті фармацевтичної компанії, однак придбання препаратів доступне тільки людям, які ведуть професійну діяльність у сфері охорони здоров’я.
Таким чином, листя коки, привезене з перуанського узбережжя, потрапляє до свого кінцевого споживача в абсолютно різних обличчях: як в якості декокаїнізованого сиропу в улюбленому напої, так і в якості серйозних рецептурних препаратів.
