Мережевий НАРКетинг

Кореспондент Тижня зазирнув у середину вітчизняної торгівлі синтезованим щастям. Наркобізнес очима журналістів.  

За підрахунками Департаменту боротьби із незаконним обігом наркотиків МВС України, близько 174 тис. наших співгромадян – наркозалежні. Щодня їм потрібна нова доза, нерідко – більше. За рік в країні споживають щонайменше 62,6 млн «порцій» дурману. Цей шалений попит задовольняють драг-дилери, яких клієнти не надто шанобливо називають баригами. Антон – простий наркобарон Образ наркоторговця, створений кінематографом і пресою, дуже відрізняється від дійсності. Це не брутальний амбал кримінальної зовнішності, а швидше менеджер середньої ланки. Йдучи вулицею, він в останню чергу приверне увагу міліцейського патруля.
 
Антон* – наркобарон середньої руки, контролює оптові поставки канабісу в два спальні райони столиці. Багато пігулок «екстазі», що змушують молодь стрибати у нічних клубах до самого ранку, також проходять через його руки. Нічим не примітний миршавий чоловік середніх років, пересувається на народному авто «Ланос», хоча може дозволити собі респектабельніший транспорт.        
 

На моє наївне питання, чому він взагалі цим займається, Антон невесело посміхнувся. «Через скруту», пролунало у відповідь. Кар’єру драг-дилера він розпочав ще в школі, у 8-му класі. Якось один знайомий, хлопець на кілька років старший, запропонував Антону продавати «траву» та «колеса» за 30% від прибутку. Тапер він працює самостійно і оперує чималими партіями наркотику. У плантаторів, які вирощують коноплі, він купує за раз 20–30 стаканів «товару» по 300 грн за кожен. Стакан містить 10 коробочок роздрібна ціна яких на столичному чорному ринку сягає 90 грн. Антон відпускає «траву» роздрібним розповсюджувачам по 70 грн за коробочку. Тобто, перепродаж стакану канабісу приносить йому до 400 грн чистого прибутку, або 120%. І, каже Антон, «товар» ніколи не залежується.
 
Ціна коробку «трави» на чорному ринку коливається від 35 до 90 грн – залежно від сорту та якості. Під якістю мається на увазі сила наркотичного оп’яніння, що виникає після вживання. Найвище цінується так званий голландський канабіс, вирощений із селекційного насіння у тепличних умовах із дотриманням певної технології. Також високо цінується «афганка» – канабіс центральноазійського походження.
 
«Траву» споживає не тільки молодь, але й поважні бізнесмени та навіть державні діячі», – вважає Антон. Коли я поцікавився у співрозмовника, чи, на його думку, київський міський голова справді, як заявляють недоброзичливці, вживає заборонені речовини, Антон весело розсміявся. А потім із виглядом експерта заявив: «Можу дати руку на відсіч, що Льоня сидить на наркоті. Вірогідніше за все регулярно палить «афганку», а також іноді нюхає кокаїн».
 
Співрозмовник Тижня запевняє, що сам він наркотики не вживає. Однак, для драг-дилерів це швидше виняток, ніж правило. Він розповів, що часто сам наркоторговець залежний від наркотиків. Наприклад, торгує коноплею, а зароблене витрачає на героїн. Водночас Антон стверджує, що для більшості бариг продаж наркотиків не єдине джерело заробітку – це підробіток. Звісно, дуже вигідний, але доволі ризикований. Паралельна легальна праця слугує також прикриттям і відвертає підозри правоохоронців. Виключно на прибутки від наркоторгівлі можуть жити лише драг-ділери найвищого рівня, які оперують партіями, що вимірюються сотнями кілограмів.
 
Для кола друзів
Всі продавці наркотиків поділяються на дві нерівні категорії: суто бариг, які займаються тільки перепродажем наркотиків – таких переважна більшість, та безпосередніх виробників, які вирощують або виготовляють наркотики. Таких мало. Вони практично ніколи не контактують зі споживачами, збуваючи весь товар дилерам. Існує, правда, схема, коли виробник безпосередньо не розповсюджує свій «товар», але й не перепродає його баригам. Він наймає людину, яка за певний відсоток збуває наркотик і шукає нових клієнтів.
 
Барига, який досяг вищого рівня, особисто не шукає клієнта – це роблять дрібні розповсюджувачі. У нічних клубах такий підручний виділяє з натовпу людей, які є його потенційними покупцями. Антон розповів, що коли тільки починав «працювати», то вчився виділяти їх за поведінкою, за манерою розмови, зовнішнім виглядом, навіть за стилем одягу. До таких продавець може сам підійти і запитати: «Хочеш закинутися?» Якщо людина погоджується, то драг-дилер його пригощає. Обов’язково безкоштовно – першого разу. Потім, коли людина приходить сама, він «по дружбі» продає наркотик за півціни.
 
Якщо перші 2–3 угоди проходять нормально, то такий споживач стає не тільки постійним клієнтом, але й безкоштовною рекламою. Адже в нього є своє коло спілкування, і в якому він обов’язково розкаже, як класно «закинувся» вчора в клубі. Друзі одразу зацікавляться: «А телефон в нього взяв?» – «Взяв». – «А якщо я тобі гроші дам, то мені візьмеш?» – «Та без проблем». Саме так працює наркотичний мережевий маркетинг.
 
«Існує багато інших способів «розкрутити» клієнта на першу покупку», – розповідає Антон. Барига чекає, доки «клієнт» трохи накачається алкоголем або сам пригощає його випивкою. І потім, під час бесіди на абсолютно відсторонену тему, він може запропонувати: «А не хочеш піти до туалету на пару «доріжок» (кокаїну чи амфетаміну – прим. ред.)?» Дуже поширена інша схема: до потенційного клієнта підходить «своя» дівчина, гарна, нафарбована, сексуальна. Вона провокує його на знайомство, фліртує. І в один прекрасний момент пропонує наркотик, який тут же можна придбати у дилера. Найчастіше ця дівчина – сама наркоман. Така схема дуже часто використовується на курортних дискотеках. Там збираються маси людей, які хочуть розваг швидких, сильних і прямо тут.
 
Скуті одним ланцюгом
Чим небезпечніший наркотик, тим частіше барига та покупець взагалі не бачать одне одного. За словами Антона, на столичному ринку важких наркотиків ділки взагалі переходять на безготівкові розрахунки. Схема така: охочий придбати героїн купує картку поповнення рахунку для мобільного телефону, наприклад, на 300 грн (вартість стандартної дози героїну). Потім відсилає на певний номер текстове повідомлення про те, що в нього є гроші і бажання купити. У відповідь приходить SMS з номером, на який потрібно переслати код картки поповнення. Як тільки гроші потрапляють на обумовлений рахунок, клієнту приходить повідомлення з адресою та вказівками, де шукати наркотик. Наприклад: «вулиця така-то, такий-то будинок та під’їзд, між четвертим і п’ятим поверхом буде знаходитися пачка від цигарок, в якій буде твоя доза».
 
«Ціни на важкі наркотики обвалюються», – ділиться дослідженнями Антон. На ринку все більше дешевого афганського героїну, а також ще дешевших і простіших у приготуванні синтетичних наркотиків – амфетамінів. Зокрема, феномін та первітин майже повністю витіснили героїн та кокаїн. Мій співрозмовник каже: якщо ви заходите у під’їзд та відчуваєте чіткий запах фіалок, значить, в цьому будинку – підпільна лабораторія з виготовлення амфетамінів.
 
Екстазі – незмінний супутник молодіжних вечірок та дискотек, також належить до них. Однак пігулки, які ще називають «бубликами», рідко містять справжній екстазі – сполуку MDMA. Часто це суміш різних наркотиків та інших речовин. «Наприклад, пігулка з малюнком «інь-янь» – це суміш героїну та кокаїну, – пояснює Антон. – Їх поєднання дає зовсім інакший, третій ефект».
 
Шанси у бариги відійти від справ і розпочати спокійне життя, не більші, ніж у наркомана «зістрибнути» з голки. І навіть не тому, що хтось із решти учасників цього «бізнесу» його просто так не відпустить. Легкі гроші діють як наркотик – від них дуже важко відмовитися. Не кажучи про випадки, коли драг-дилер також споживає те, що продає.
 
* Ім’я героя змінено

Олександр Ігнатенко
"Український Тиждень"
http://www.ut.net.ua/art/167/0/255/
 

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован.